Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 910/9296/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014у справі№ 910/9296/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг"доВідділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києвітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дом Онлайн"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба Українипростягнення збитків в сумі 65205,64 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення збитків в сумі 65205,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі № 910/9296/14 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київської апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 910/9296/14, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 07.02.2012 відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві прийнято до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 № 13/490 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Онлайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" грошових коштів в сумі 75928,28 грн. та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31058030, надано божнику семиденний строк для виконання наказу добровільно.

Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що при невиконанні рішення боржником в добровільному порядку у наданий строк, судовий наказ буде виконуватися в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору в сумі 7592,83 грн. та 50,00 грн. - витрат пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

15.02.2012 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 7592,83 грн.

Судами з'ясовано, що 04.04.2012 відповідачем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника та вжито заходів, спрямованих на примусове виконання наказу, шляхом звернення стягнення на кошти, які наявні на поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Онлайн".

15.05.2012 відповідачем стягнуто з боржника грошові кошти в розмірі 10722,64 грн., які були перераховані відповідачем на корить позивача, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Онлайн" виконавчий збір в розмірі 1191,40 грн.

Також, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, 29.12.2012 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону у зв'язку із відсутністю у боржника майна у вигляді грошових коштів на його поточних рахунках, нерухомого та рухомого майна. Згідно із п. 2 вказаної постанови судовий наказ може бути повторно пред'явлений до виконання в термін до 29.12.2013.

Предметом позову у справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" про стягнення збитків в сумі 65205,64 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що порушення державним виконавцем строків виконавчого провадження, несвоєчасне накладення арешту на кошти боржника та виставлення платіжних вимог-доручень про списання коштів з рахунків боржника призвело до невиконання в повному обсязі відповідного рішення суду, внаслідок чого позивачеві завдано збитків на суму 65205,64 грн.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Вказані обставини входять до предмету доказування у справі і обов'язок їх доведення в силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Відповідно до п. 9 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239) у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

Також, у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановивши, що у державного виконавця була відсутня можливість для фактичного виконання рішення суду в повному обсязі враховуючи відсутність у власності боржника нерухомого майна та автотранспортних засобів, а також грошових коштів на поточних рахунках, виходячи з того, що позивачем допустимими доказами не доведено факт неправомірності дій державного виконавця відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання судового наказу, суди попередніх інстанції дійшли мотивованого висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про необґрунтованість заявлених позовних вимог, та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до заперечень щодо оцінки доказів у справі, що не є компетенцією суду касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 910/9296/14, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 910/9296/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

В. Картере